Установила
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним призначення ОСОБА_2 на посаду директора Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 8 м. Стрия» (далі - ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия») та скасувати рішення конкурсної комісії від 18 грудня 2017 року про продовження контракту ОСОБА_2 на посаді директора ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні ОСОБА_2 на посаду директора навчального закладу відповідач порушив вимоги Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 827 (далі - Порядок).
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду. ОСОБА_1 зазначає, що предметом спору у цій справі є недотримання відповідачем вимог щодо порядку проведення конкурсу на зайняття посади директора вищого професійного училища, а тому суди дійшли помилкового висновку, що спір не є публічно-правовим.
Департамент ОДА у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 листопада 2018 року відкрив провадження у цій справі за скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 3 липня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки позивач оскаржує судові рішення з мотивів порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі - Закон № 103/98-ВР) професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.
Згідно зі статтею 17 Закону № 103/98-ВР професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.
Частинами першою та другою статті 24 Закону № 103/98-ВР керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор, якого призначає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади.
Директор професійно-технічного навчального закладу державної форми власності призначається на посаду за результатами конкурсу, який проводиться відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади. Директор призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до законодавства.
Механізм призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності визначено Порядком.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 20 червня 2000 року № 225 (далі - Положення), зазначено, що вище професійне училище (далі - ВПУ) є професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємких професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, як правило з числа випускників загальноосвітніх шкіл. ВПУ може здійснювати перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.
Згідно з пунктом 6 Положення органи державного управління і самоврядування ВПУ, центру професійно-технічної освіти (далі - Центр) та їх повноваження визначаються Законом України «Про професійно-технічну освіту», Положенням про професійно-технічний навчальний заклад та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами.
Керівництво діяльністю державних ВПУ, Центру здійснюють директори, яких призначає Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані ВПУ, Центр.
Директорами державних ВПУ, Центру призначаються особи, які мають стаж керівної роботи в професійно-технічному навчальному закладі, з якими за результатами конкурсу укладено трудову угоду (контракт) Міністерством освіти і науки України та іншимицентральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ВПУ, Центр. Призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Повноваження та обов`язки директорів державних ВПУ, Центру, а також порядок призначення керівників та керівництва ВПУ, Центру іншої форми власності визначаються Законом України «Про професійно-технічну освіту».
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржує рішення конкурсної комісії від 18 грудня 2017 року про продовження контракту ОСОБА_2 на посаді директора ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия».
Статутом Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 8 м. Стрия», затвердженим Департаментом ОДА 30 грудня 2017 року (далі - Статут), ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов`язана зі складною організацією праці, як правило з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. ВПУ може здійснювати професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 1.3 Статуту ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия» у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту»; Положенням про
професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 року № 1240 (редакція від 26 червня 2015 року), Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1999 року № 956 (редакція 9 липня 2013 року), Положенням про Вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 20 червня 2000 року № 225 (редакція від 21 березня 2009 року), Положенням про організацію
навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року № 419 (редакція від 8 вересня 2015 року), нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, яке є його засновником, іншими нормативно-правовими актами України, а також цим Статутом.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Статуту управління ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия» здійснюється Міністерством освіти і науки України, Департаментом ОДА відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами.
ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия»виконує рішення інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, що не суперечать законодавству України та в межах їх повноважень.
Керівництво діяльністю ДНЗ «ВПУ № 8 м. Стрия»здійснює директор, який призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладання з ним контракту Департаментом ОДА відповідно до законодавством України.
Призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно до законодавства України.
З наведених норм можна зробити висновок, що питання призначення на посаду керівника державного навчального закладу є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а відповідне рішення конкурсної комісії про таке призначення є рішенням конкурсної комісії в розумінні пункту 9 частини першої статті 9 КАС.
Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 808/4168/17 (провадження
№ 11-1533апп18), від 5 червня 2019 року у справі № 817/1678/18 (провадження
№ 11-281апп19), і підстав відступати від цих рішень не вбачається.
Отже, доводи ОСОБА_1 щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Постановила
1. Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
2. УхвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року скасувати.
3. Адміністративну справу № 456/1165/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації про скасування рішення конкурсної комісії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді:С. В. БакулінаО. Р. Кібенко
Ю. Л. ВласовВ. С. Князєв
М. І. ГрицівЛ. М. Лобойко
Д. А. ГудимаВ. В. Пророк
В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач
О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич
О. Г. Яновська