Установила
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2016 року ТОВ «Айова» звернулося до суду з позовом до Управління та РДА, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Управління від 06 жовтня 2015 року за індексним номером 25072410.
2. Позов мотивовано тим, що рішенням державного реєстратора від 06 жовтня 2015 року за індексним номером 25072410за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» зареєстровано право оренди на земельну ділянку, яка використовується позивачем на підставі чинного договору оренди, без урахування переважного права позивача на продовження його дії. На думку позивача, вказане рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 11 липня 2016 року позов задовольнив.
4. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 вересня 2016 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року залишив без змін.
5. Судові рішення мотивовано тим, що з огляду на наявність чинного договору оренди від 03 жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ «Айова» та ОСОБА_1 (з урахуванням змін від 23 серпня 2011 року його дія закінчується лише 04 грудня 2017 року), реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншою юридичною особою, держаний реєстратор не перевірив наявності та чинності вже зареєстрованого речового права позивача, що унеможливлює правомірність державної реєстрації права оренди за ТОВ «ВП «Імпульс плюс».
6. При цьому, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «ВП «Імпульс плюс» у касаційній скарзі зазначило, що вказані рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
8. На думку скаржника, державний реєстратор не мав правових підстав для відмови в державній реєстрації права оренди ТОВ «ВП «Імпульс плюс» на спірну земельну ділянку.
9. Скаржник також зазначив, що існування реєстрації договору оренди з ТОВ «ВП «Імпульс плюс» жодним чином не впливає на можливість володіння та користування позивачем земельною ділянкою, оскільки у ТОВ «ВП «Імпульс плюс» таке право виникло після закінчення договору з ТОВ «Айова».
10. Крім того, суди не надали правової оцінки тій обставині, що позовні вимоги заявлені ТОВ «Айова» до неналежного відповідача.
11. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
12. У додаткових поясненнях ТОВ «ВП «Імпульс плюс» послалось на те, що цей спір має не публічно-правовий, а приватноправовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів, тому суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу ТОВ «Айова» зазначило, що не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає обставини, викладені в цій скарзі, недоведеними, її висновки - надуманими, а саму скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, натомість суди дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване рішення державного реєстратора є протиправним і підлягає скасуванню.
14. У зв`язку з викладеним ТОВ «Айова» просить відмовити ТОВ «ВП «Імпульс плюс» у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
15. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 24 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
17. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18. У лютому 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 лютого 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх участю.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21. 03 жовтня 2006 року між ТОВ «Айова» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі, предметом якого є оренда строком на 10 років земельної ділянки з кадастровим № 7124083600:01:000:0546 загальною площею 2,39 га в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради, що належить орендодавцю на праві власності відповідно до державного акта від 22 березня 2006 року серії ЯГ № 532297.
22. Вказаний договір 16 жовтня 2006 року зареєстрований Тальнівським районним відділом Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040679300372.
23. 23 серпня 2011 року між ТОВ «Айова» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено додатковий договір № 364 до вищевказаного договору оренди, згідно з пунктом 8 якого договір укладено строком на 5 років. При цьому договором передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
24. Додатковий договір від 23 листопада 2011 року зареєстрований 03 грудня 2012 року, про що цього ж дня у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 712408364008317.
25. Протягом періоду дії вказаного договору державний реєстратор Управління 06 жовтня 2015 року прийняв рішення № 25072410 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15 вересня 2015 року № 4, укладеного між вказаним товариством і ОСОБА_1
26. За довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії права оренди за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» зареєстровано з 03 грудня 2017 року.
27. Вважаючи рішення державного реєстратора від 06 жовтня 2015 року № 25072410 протиправним, ТОВ «Айова» звернулося до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
28. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
29. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
30. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
31. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
32. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
34. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
35. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
36. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
37. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
38. У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.
39. У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
40. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб`єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.
41. Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ТОВ «Айова», а належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ «ВП «Імпульс плюс», то виходячи із суб`єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
42. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши цей спір по суті заявлених ТОВ «Айова» позовних вимог, дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
45. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
46. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
47. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Постановила
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс плюс» задовольнити частково.
2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
В. С. Князєв